Гламурная мамочка

О мой застенчивый герой,
Ты ловко избежал позора.
Как долго я играла роль,
Не опираясь на партнера.

К проклятой помощи твоей
Я не прибегнула ни разу.
Среди кулис, среди теней
Ты скрылся, незаметный глазу.

А в этом сраме я бреду.
я шла пред публикой жестокой.
Вся на виду, вся на виду,
Вся в этой роли одинокой.

О как ты загадал партнер,
Ты не прощал мне очевидность
Бесстыжую моих потерь,
Моей улыбки безобидность.

И жадно шли твои стада
Напиться из моей печали.
Одна, одна! Среди стыда
Стою с упавшими плечами.

Но опрометчивой толпе
Герой действительный не виден
Герой! Как бояздно тебе!
Не бойся, я тебя не выдам.

Вся наша роль - моя лишь роль.
я проиграла в ней жестоко.
Вся наша боль - моя лишь боль.
А сколько боли, сколько, сколько!

Добавлено спустя 26 минут 55 секунд:
Глупый человек ищет счастье на расстоянии, а мудрый выращивает его под своими ногами. – Джеймс Оппенхейм

***

***

Вона була неправильна людина...
Чомусь, усім всміхалася завжди...
Наївна і відверта ,мов дитина...
Ніколи не жахалася біди...
Ви знаєте ,ніхто її не бачив
Не в настрої ніколи і ніде...
І що б в житті не сталось, не заплаче...
І виправдання кожному знайде...
Вона була неправильна людина
І навіть ,як стикалася із тим,
Що бруд кидали люди їй у спину,
Вона бажала щастя тихо їм...
"Неправильна!-кричали грізно люди:
Не може бути щастя без причин!"
Вона ж лише чистішою від бруду
Ставала ,піднімаючись з колін...
Вона не нарікала на негоду,
На втому, чи на брак якихсь речей...
З цікавістю стрічала перешкоди,
Дивачкою була серед людей...
Вони не розуміли ,як так можна,
У світі ,де є стільки бруду й зла,
Настільки бути щирим й несерйозним
І кривдникам бажати лиш добра...
Із осудом дивилися на неї
Чекали ,що зламається колись...
І стане експонатом у музеї
Кричатимуть:"Неправильна!Дивись!"
Тоді всім стане легше, все як звикли
Піде своїм шляхом, як має бути...
Про неї скажуть:"Та дивачка зникла...
Напевно, так давно вже мало бути..."
Але вона не зникне, я це знаю!
Ходитиме неправильна й чудна...
І вогником у людях запалає,
А знаєте ,вона ж бо не одна...
Багато їх неправильних у світі...
Закоханих у зорі і життя...
Вони ,немов маленькі щирі діти...
Вони для нас незриме каяття...
Вона була неправильна людина...
І світло йшло з її ясних очей..
Немов зійшла на землю із картини...
У світ до надто правильних людей...
© Огнєва Інелла

Маруська, khalisi