Гламурная мамочка

у нас своя історія про дитячу обласну, що поруч з роддомом на Конева. Після народження довелось на тиждень переїхати туди в неонатальний центр. Питань немає: люксовий ремонт, одномісні палати, в яких навіть є індивідуальний туалет з душем і гарячою водою до пізньої години. Все було б чудово, якби не персонал... Як-то кажуть, вивіску змінили, а все інше залишилось. Так і тут. Адекватних спеціалістів можна на пальцях порахувати.

Коли нас вписували, молоденька чи то стажерка, чи якась молода спеціаліст навіть пальцем не поворухнула, щоб допомогти мені з малечею - мало того, що не було куди купу речей скласти, бо "нікуди не можна, все має бути чистим и порожнів від особистих речей". Довелось все на ліжко і підлогу. Тим часом малюк розкричався, голодний, а тут його ще роздягнути треба, зважити. Ця, перепрошую, працівниця так і стояла, спершись на підвіконня, спостерігаючи за моїми невдалими спробами розібратись і з речами, і з малим. Проторохтіла нам щось типу, сьогодні зробити це, завтра зробите це, купите те, принесете туди, скажете тому. І побігла... Можливо, ставлення таке до нас би й залишилось, якби не поспілкувався з нею мій чоловік - ні, не хамив і не грубив. Просто сила і серйозність перемогли нахальство і некомпетентність. Після цього ліки нам приносили з посмішкою, а вагу і температуру запитували спокійно, не на швидкість.

Лікарі, які нас дивились, просто "геніальні" в своїй професії. На УЗД один немолодий лікар ( не згадаю імені), вирішив пожартувати, мабуть. Оглянув малого, щось там пробурчав собі і все. Поки я вдягала дитину, думала, що він розкаже все, що побачив. Але ж ні! Довелось брати все в свої руки, запитую: ну що, лікарю, як результат - все нормально, чи як? І цей сивий Бабайка дивиться мені в очі і каже - Чи як... Уявіть мій стан, я тримаю на руках дитину, вже 4 дні не знаю, чи все добре, намагаюсь вияснити хоч щось, а цей п....с має наглість так спілкуватись з пацієнтами, випробовуючи їх на стійкість. Ті декілька секунд, які я стояла в стані втрати свідомості, були вічністю. Звичайно, потім він неохотно видав, що нічого поганого він не побачив. Конкретики нуль. Ну добре, що все добре.

Лікар-невролог мовчки прийшла, мовчки покрутила мою дитину, гупала молотком по ніжкам і мовчки пішла. Лише біля дверей я змусила своїм запитанням "скажіть, який результат огляду?" відповісти, що нічого поганого вона не помітила, все добре. І це навіть не повертаючи до мене голови і не змінюючи швидкість та напрямку руху.

А тепер приємне: велику вдячність хочу висловити нашому лікарю, яка нас спостерігала - Юлія Володимирівна. Саме вона допомогла мені розібратись в усіх дрібничках, розповідала що з дитиною робиться зараз, що буде робитись потім. Які профілактичні методи треба використовувати для правильного розвитку організму. Вона робила все, що вимагає від неї професія. Але на фоні всіх інших виглядала прямо-таки феєю. І ще було декілька людей - прибиральниці, медсестри, які були ввічливі і пропонували свою допомогу.

П.С.: в один з днів до нас зайшла медсестра і повідомила нам про існування благодійного внеску. Звичайно, внесок не дуже благодійний, але нехай. На запитання "скільки?" почули звичне "ну, хто скільки дає... двісті, триста гривень..." Уявляєте? це в нас так на благодійність з кишені без розмов двухсоточку кладуть. Все записують в журнал. На противагу: будучи в роддомі, я залюбки сама дала лікарні 50 гривень при тому, що з мене не вимагали взагалі і ніскільки.

І ще одне: поки були в роддомі, склалось враження, ніби я дома - за дитиною дивились лікарі і медсестри, нікого чужого не впускали. Дівчата, що розносили їжу, заходили в палату, запитували, що я буду їсти, все це настільки лагідно, ніби я їм дочка. Прибиральниці намагались тихенько все зробити, якщо бачили, що я відпочиваю. І це при тому, що вони по суті практично жебракують, якщо подивитись на стан палат. Тому я знову переконалась, що не завжди обгортка - це те, що всередині.

Torry4
дякую за детальну розповідь Надіюсь, що ви туди більше не потрапите

Нататасік, дякую, ми теж...

здравствуйте девушки! нужна помощь!
я месяцев 5-6 как стала относиться к полик. на конево,до этого были на Вербовецкого,хотя там педиатр был тоже не очень.Её лечение всегда приводило к вызову скорой помощи.
Ситуация следующая, наш участок 27,педиатра очень хвалят,наверное перехвалили.... Она постоянно назначает самые дорогие препараты, ничего не обьясняет, ничего не коментирует,молча карточку заполняет и недовольно отворачивает свою голову. Самое не приятное и не человеческое,это то что когда я ее спросила, почему мой ребенок так часто болеет и мы не можем ходить в садик,вы как опытный педиатр просмотрите хронологию заболеваний по карточке(по выпискам),подскажите может что о не так? она сделала вид что не услышала вопрос,я еще раз задала,она опять молчит. А после 3 го раза,сказала мне чтоб я в садик не ходила и все.
Скажите пожалуйста,кто то меня участкового педиатра,потому что в принципе можно,а как на практике это происходит? Закон разрешает.
и подскажите толкового педиатра,к которому можно спокойно доверять и который обьясняет состояние заболевания ребенка и какие препараты назначает. Спасибо