Гламурная мамочка

Astreja_vesta
не має слів.

На старшего нужно перекладывать часть ответственности и хвалить за это

Привіт, дівчатка!
У мене двоє діток: донечці 3,7 р., а сину - 1 р.
На ревнощі нарікати багато не буду, бо вважаю, що це обов’язкове почуття кожної психічно здорової дитини. Ще до народження, довго думала, як зробити так, щоб доня не ревнувала… Думала, як для себе уявити подібну ситуацію, так би мовити, на «дорослому рівні». Якби я, наприклад, була мусульманкою і мій чоловік одружився вдруге, хоча любить мене так само, як і колись…Навряд чи, я не ревнувала б… Гіперболізовано, але дитячі почуття, як правило такі і є…
Певне відчуття ревнощів у дитини все одно буде…Але за допомогою батьків, ревнощі повинні перерости в любов до своїх рідних братика чи сестрички .

Я хочу поділитись з вами одним із, випробуваних на собі, способів підготовки дитини (до появи меншого, чи до адаптації в садочку, чи ще до якоїсь важливої події (яку дитині важко зрозуміти), в нашому випадку до появи меншого і до того, як все буде відбуватись в день пологів і наступний тиждень – місяць.
Ідею, взяла із якоїсь статті про моральну підготовку дитини до садочку у вигляді ситуативного коміксу, який можна самому намалювати, чи вирізати відповідні картинки з журналів, чи підібрати малюнки з інтернету, одним словом, хто на що гаразд . Головне все це супроводжувати короткими прогнозованими розповідями.
Моїй доні на той час було 2 роки і 3 міс. Тому я робила книжечку без написів. Все розказувала кожного разу сама, ключові фрази – короткими реченнями. Коли вона це вивчила, і могла сама розказувала, трошки доповнювала іншою інформацією.
Доні дуже сподобалось, вона по 5-6 раз на день брала книжку і бігла до мене, щоб слухати розповідь.
Це дуже нам допомогло, бо ми НІКОЛИ не залишали доню, на когось…. Вона завжди була з нами, куди б ми не йшли… А тут такий подвійний стрес… Але, як кажуть, обізнаний – значить озброєний)))) навіть в такому віці.
Коли ми поїхали народжувати, доня спала, (за няньку приїхала її хрещена). Вранці вона зрозуміла, що мама в пологовому будинку і розказувала хрещеній, як все відбуватиметься
Персонажі не вийшли дуже схожими, проте, доця всіх впізнавала)
Коли склеїли книжку, всі сторінки «заламінували» скотчем.
Якщо, коротко, то розповідь була приблизно такою:
Коли мамі прийде час народжувати, мама з татом зберуть речі, а доця помахає їм рукою і залишиться з кимось із хрещених.

А потім, приїде тато, трохи відпочине і разом із донею поїде до мами в пологовий будинок. Мама вигляне до них з віконця, покаже братика)

А наступні декілька днів доня з татом буде готувати їсти і гуляти на вулиці.

Коли маму виписуватимуть, тато з донею поїдуть забирати маму з братиком. Мама вийде і міцно буде обіймати доню, бо дуже скучила. Всі поїдуть додому. І будуть жити довго і щасливо Незабаром прийде літо і всі разом будуть гуляти на вулиці.

Не судіть строго за примітивність, головне, що цей метод працює
Може, комусь знадобиться ідея - використовуйте!
І насолоджуйтесь батьківством

яка примітивність?Супер метод,особливо для таких малявочок яким менше 5 років
Чим ідея класна так це тим що дитина зарані знає що буде далі і морально готова, і стрес менший отримає

Барвинка
ідея

у меня разница между детками большая 14 лет, но младший тянется к сестренке, и сестренка к нему. Ревности как таковой нет. Ребенок уже достаточно взрослый и все сама прекрасно понимает, и вспомнить детство тоже иногда хочется и старшей. Дурачатся. А мне как маме вторая молодость. Ощущения просто супер!!.

Rybbik
молодець