Гламурная мамочка

Мы живём сейчас с прадедушкой - всё аналогично в большинстве выше изложенном...Очень интересно наблюдать из-за угла о заговоре краснолицых Оба высматривают ушла ли я а потом самое убойное происходит, дочка ( как в фильме про ослиную шкуру) натягивает продажную шкуру и гай да сдавать деда и как договаривались, что и сколько ели и маме не говори.... Ой не переделать нам стариков то наших,разве что по реальному упасть свинцом на ухо

А моя свекруха випитує що їли, що робили, хто що сказав, хто де був, що папа, що мама і т.д., живемо ж окремо. Привчила ябіднічати і так ненавязчиво усе випитає... Жах

як я Вас розумію! Така ж ситуація

Дуже класно, що так є, бо в нас зовсім навпаки може бути...

Ох та наша свекруха
В мене інколи таке враження складається, що вона (свекруха) отримує задоволення від того. що я злюсь як мала говорить... Так як сама я спілкуюсь українською мовою (а у них тут злосний суржик - сахар, ботинки, сапоги, утка, і т.д), то стараюсь і малу вчити так говорити ... Але ж не зведеш до мінімуму спілкування дитини з бабусею, і виходить так, що мала говорить як навчать дві сторони.. Це дуже важко і вимотує нерви повністю. А чоловік - "я як почую, то скажу". Говорить, але ж то так - як горохом об стіну. Старше покоління не перекроїш під себе...
Один позитив, що тато наш тепер "тато" а не "папа"

Ох чого тільки варто їх "НЬОГТІ", "КУКУРГУДЗА", "ПЛАНТТЯ"...

так ви ж в одній хаті 24 години, 7 днів на тиждень...

Краще жити окремо.