Гламурная мамочка

Не смій ніколи скаржитись на долю,
Коли у тебе все для щастя є.
Коли ти бачиш, чуєш і говориш,
Коли твій розум світ цей пізнає.
Коли ти можеш вибігти до гаю,
Вдихнуть на повні груди й зупинитись.
Коли тобі є з ким попити чаю,
Коли ти маєш ким в житті гордитись.
Є дві руки, є дві ноги і серце,
А далі ти будуй, дерзай, твори!
Не дай засохнути, а відроди озерце
Людської щирості, любові, доброти.
#Наталія Кішовар

впало небо
розтеклось так безпорадно
відпалало і розвіялось як дим
ніч без тебе
ніби вічність, це так складно
нічим крити
відлякати кроків цих нічим
чому ж ми такі налякані
нерви як струни змотані
в міцні канати
в ремені
в лати вдягнені
ну пробач мені...
тільки мовчи
не пояснюй
не добивай
словом холодним
жодним
нас не вмивай
ранять вони гірш ніж кулі
в душі печуть
я все одно не кину
і не втечу
ну що ще треба
крім дивитись мовчки як ти спиш
хто не втратив - годі й пояснити тим
ніч без тебе
не розповідай, облиш
відпалала - і розвіялась як дим
чому ж ми такі налякані
нерви як струни змотані
в міцні канати
в ремені
в лати вдягнені
тільки мовчи
не пояснюй
не добивай
словом холодним
жодним жодним
нас не вмивай
ранять вони гірш ніж кулі
в душі печуть!
бо я все одно не кину
і не втечу
...впало небо

Впало небо · БумБокс · Хливнюк Андрій Володимирович

Ты слышишь, как время уходит в песок?
Сначала минута, а следом часок.
А дальше недели, а после года
Уходят в песок, в никуда… в никуда.
И вот уже время меняет разметки –
Отсчет по коробкам, в которых таблетки.
Осталось, надеюсь, не так уж и мало,
Но что-то особое в жизни пропало.
Кураж? Ожидание радостной вести?
Пока что бежим. Но все чаще на месте.
И даже на месте не так, чтобы быстро.
Уже пессимист победил оптимиста.
Боимся плохого, на сердце тревога,
Пугает застой, но сильнее – дорога.
Все ищем мы смыслы, как верное средство
Вернуть ощущенье далекого детства,
Где было все просто, где было нам ясно,
Что будет все в жизни легко и прекрасно.
Растаяло детство, и юность, и зрелось,
И Деду Морозу писать расхотелось,
Но даже не веря, не видя в том толка,
Мы ставим опять новогоднюю елку.
Не только затем, чтоб украсить свой дом –
Чтоб душу окутать волшебным теплом.
Чтоб снова, как прежде, пусть даже напрасно
Поверить в чудесную добрую сказку.
До Нового года осталось немного,
Он рядом, он здесь, он почти у порога.
За окнами снежная кружит пороша…
Ах, как я хочу, чтобы был он хорошим.