Гламурная мамочка

Ты знаешь... что такое... ждать?
Когда дрожат все клетки тела...
Когда желание обнять...
Собою заслоняет небо...
Ты знаешь... что такое... боль?
Когда душа покой теряет...
Когда ты слышишь сердца бой...
А тело словно отмирает...

Ты знаешь... как вот так вот... жить?
Жить... в адских муках погибая...
Но всё же верить и любить...
И ждать... Тебя боготворяя...

А я люблю простих людей...
Таких, які говорять щиро...
Які сміються до дітей,
Не мріють про розкішну віллу...
Які недоліки свої
Знаходять сили визнавати...
У них всередині бої
Ведуться з темінню завзято...
А я люблю людей простих,
Які уміють пробачати...
Таких, що бачать власний гріх
І вміють вчасно промовчати...
Людей, які живуть життям...
Саме живуть, а не існують...
Їм не потрібен зайвий крам,
Вони кохання не купують...
Людей, які своє плече
Підставлять у скрутну годину...
І не згадають вам про це,
Як час якийсь потому сплине...
Людей, що світяться добром,
Говорять правду просто в очі...
Не зловживають за столом
І помсти кривдникам не хочуть...
Людей, які брудні плітки
За спиною не стануть плести...
Вони не слухають чутки,
Хай хто б хотів про щось донести...
А я люблю людей простих,
Таких, які книжки читають
І виглядають перший сніг
І визнають, чого не знають...
Людей, які цінують мить
І не чекають на суботу...
У них в очах вогонь горить,
А в серці віра та турбота...
А я люблю людей простих,
У чомусь геть не ідеальних ...
Але справжнісіньких-живих!
Не слід сприймати це буквально...
Люблю людей, які лице
Своє за маску не ховають...
Люблю людей-кричу про це!
Кому? Навіщо? Я не знаю...
Я вірю в силу тих людей,
Незримо сховану у них...
Що серцем рветься із грудей
А я люблю людей простих....
І пройде час і змінить світ
До невпізнанності усюди....
Але не зникне вічний слід,
Який залишать світлі люди...
© Огнєва Інелла

Обожнюю Інеллу, вона справді талановита

Danka
+++
Когда счастье имеет причину, оно не продлится долго. Радость без всякого повода останется навсегда.
+++
Люди говорят, что ты изменился, когда ты просто перестал вести себя, как им хочется.
+++
Жизнь — это не то, что с нами происходит, а то, как мы поступаем, когда с нами что-то происходит… Фабио Воло
+++

Маруська

Обнимайте детей сейчас
Без какой-то особой причины,
Просто, что они есть у вас.
Обнимайте и дочку, и сына.
И не важно, сколько им лет,
Кризис возраста — всё отговорки.
Если времени вечно нет,
Всё равно обнимайте ребенка.
Не откладывайте на потом,
Не берите на это отсрочку,
Перед тем, как сесть за столом,
Обнимайте и сына, и дочку.
Этой истине тысячи лет,
Но не можем никак научиться:
Дети — наш негасимый свет,
Смысл жизни, души частица.
И не ждите какой-то знак:
Ни пятерок, ни тестов, ни балов.
Обнимайте детей просто так,
Ведь на это и жизни мало.