Гламурная мамочка

Ні для кого не секрет, що довготривале виношування малятка закінчується його довгоочікуваним народженням
Проте коли підходить цей момент, не кожна жінка має час на моральну підготовку до цього. А у Вас як було? Чи був час боятись/переживати, чи було страшно? Поділіться своїми враженнями про відчуття швидкої "зустрічі" зі своїм малюком

В роддом як на свято ішла, зовсім не боялася і не хвилювалася, я була впевнена , що народжу сама, хоча лікарі говорили, що шляхом операціі. Роди були довгі і важкі, я морально була добре настроіна, сама собі говорила, що кожна схватка наближає зустріч з малюком, і в цей час дитині ще важче , ніж мені, я не кричала, допомагали деякі вправи під час схваток. Дуже важливо, щоб жінка була морально підготовлена до родів.

Молодчинка!
Головним правилом дійсно вважається позитивне налаштування на роди, адже малявка все відчуває.
Моє приготування до родів тривало 2 тижні. Я потрапила в паталогію за цікавих обставин В результаті мене вирішили залишити до самих родів. Чесно, мені не було страшно бачити чи чути як у дівчат починаються схватки, тому що раділа за них, що от нарешті вони вже побачать своіх діток
І сама з нетерпінням цього чекала, адже всі ми, вагітні, в кінці кінців народимо
Тому страху не було і це головне

Я подготовилась: в день родов наелась шашлыков, напилась молочного коктейля)) Так уж совпало. Уже со схватками умяла сколько уместно было фисташек, фиников. Если б знала, что абрикосы будет нельзя - их бы тоже больше съела))